Чому дніпропетровці не перші, але й вже не другі і навіть не треті?

Анна  Колохіна

     директор  громадської організації

     «Дніпровський центр соціальних досліджень» (ДЦСД)

 

 

     Жодна спільнота, від соціального  класу до нації, неспроможна  стати суб’єктом  історичного процесу, якщо вона не виділить поміж себе тих, хто б зміг приймати від її особи рішення та визначати державну політику. Саме такі провідні прошарки керують суспільством і саме їх називають політичною елітою. 

     Українська  еліта, незважаючи на невелику чисельність та порівняно молодий соціальний вік, як і всі світові еліти має свої певні особливості. І головною серед них є формування еліти за принципом належності до оточення знакових фігур (лідерів державних структур, політичних партій, великого бізнесу) з певним регіональним походженням.  

     Політична еліта Дніпропетровщини десятки років поспіль була найсильнішим вітчизняним номенклатурним угрупуванням з багаторічною історією. Сьогодні багато вихідців із Дніпропетровська обіймають ключові державні посади в незалежній Україні, визначаючі майбутню долю нашої країни.  

     Проте останнім часом національні  та регіональні експерти відмічають стрімке  падіння впливу дніпропетровської  еліти на суспільно-політичний та економічний процеси в державі, що, в свою чергу, негативно позначається на розвитку області.  

     Чому  дніпропетровці не перші, але й вже не другі і навіть не треті? Відповідь на це запитання може надати дослідження тих процесів, які відбуваються на Дніпропетровщині в середовищі громадських організацій, бізнесу та місцевих осередків політичних партій.

 

 

     Громадські  організації 

     В області вважаються офіційно зареєстрованими 576 громадських організацій, хоча за даними з інших джерел їх загальна кількість сягає 900.

     Безумовно, що далеко не всі вони працюють активно, але є декілька десятків прикладів успішної діяльності. Передусім це твердження стосується тих громадських організацій, члени яких об’єдналися задля вирішення спільних проблем (чорнобильці, афганці, хворі на хронічні захворювання, люди з обмеженими можливостями і т. ін.) або для задоволення суспільних, професійних потреб (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, професійні асоціації, творчі спілки і т. ін.). Втім неурядовим організаціям ще бракує достатньої потужності задля того, щоб чинити вплив на місцеву політику.

     Сьогодні працівники місцевих органів влади намагаються виробити нові процеси ухвалення рішень із залученням представників громадськості, які формально відповідають вимогам відкритості і прозорості, але не мають на меті досягнення позитивного, суспільно визнаного результату. Як приклад, можна навести громадські слухання, які під тиском громадськості змушена проводити місцева влада. Однак, результати таких слухань, як правило, ігноруються.

     Проблема  недостатнього впливу громадських  об’єднань на суспільно –політичні процеси в державі та регіоні здебільшого полягає в законодавчій площині. Одним із найважливіших факторів, який стримує подальший розвиток громадянського суспільства в Україні, є недосконале законодавство. 

     Розвиток  бізнесу 

     Серед безумовних позитивних здобутків останніх років в цій галузі, перш за все, варто відмітити суттєве реформування дозвільної системи; відчутну фінансову, інформаційну та нормативно-правову підтримку малого бізнесу; та розвиток соціального партнерства влади і бізнесу.

     Однак, залишається довгий перелік питань, що потребують негайного вирішення. Серед першочергових завдань  – боротьба з корупцією, забезпечення свободи підприємництва і підтримка  приватної ініціативи, створення  прозорих умов для ведення бізнесу.

     Щодо забезпечення подальшого розвитку середнього і великого бізнесу Дніпропетровщини, тут нагально потрібні кроки у наступних напрямках:

    • Вирішення корпоративних конфліктів;
    • Унеможливлення рейдерства;
    • Вирішення проблем в сфері земельних відносин і будівництва;
    • Виконання заходів з питань регуляторної політики представниками влади.

 

     Політичні партії 

     Перехід України до нової моделі політичного  устрою не одержав адекватного сприйняття в суспільній свідомості. Занадто швидкий процес партизації українського політичного життя, з однієї сторони, сприяв активізації партійних об'єднань. Але разом з тим, цей процес не супроводжувався тенденцією зростання довіри до партій як суспільного інституту.

     Головною  тенденцією місцевих виборів 2006 р. та парламентських виборів 2006, 2007 років стала персоналізація партійних брендів і майже повна відсутність системної роботи в регіональних партійних структурах.

     В українському парламенті шостого скликання  лише 15 з 450 народних депутатів представляли інтереси Дніпропетровської області (6 представників від Партії регіонів, 5 – від «Блоку Юлії Тимошенко»; 2 – від СПУ; 1 – від Блоку  «Наша Україна»; 1 – від КПУ).

     В результаті позачергових виборів до Верховної Ради 2007 року народними депутатами України, які є вихідцями з Дніпропетровщини, було обрано 24 особи (11 представників від «Блоку Юлії Тимошенко»; 10 – від Партії регіонів; 1 – від Блоку «НУ – НС»; 1 – від «Блоку Литвина»;          1 – від КПУ).

     Згідно  результатів досліджень ДЦСД мешканці Дніпропетровщини мають низький  рівень обізнаності щодо діяльності представників Дніпропетровської  області, обраних до Верховної Ради у 2006, 2007 роках. Найбільш відомі їм прізвища тих народних депутатів, які одержували перемогу на парламентських виборах 1998 та 2002 рр. у одномандатних виборчих округах. І, попри те, що останні вибори до Верховній Раді відбувалися на основі партійної системи, громадяни продовжують уособлювати партійні об’єднання з конкретними політиками та їх діяльністю.

     Обізнаність громадян щодо діяльності представників  Дніпропетровщини у Верховній Раді має здебільшого негативний характер, тому що вони не відчувають зворотного зв’язку. Інформація про діяльність народних обранців, яка становиться відома широкому загалу, не викликає довіри, тому що не містить конкретних результатів роботи тієї чи іншої особи. Тому переважна більшість учасників дослідження вказали на те, що протягом останнього року вони не зверталися за допомогою при вирішенні своїх проблем до представників органів влади. А ті хто заявили про те, що відвідували приймальні органів влади, менш за все зверталися до народних депутатів України.

     У Дніпропетровській області станом на 01 серпня 2007 р. офіційно зареєстровані                   132 обласні організації політичних партій (станом на грудень 2006 р. їх було 123).

     Результати  досліджень ДЦСД показують, що регіональні  відділення політичних партій скоріше  є регіональними представництвами всеукраїнських, київських організацій і дуже слабко включені в муніципальну практику.

     Місцеві партійні осередки виступають усього лише своєрідними ретрансляторами  відповідних всеукраїнських партійних  структур. Принаймні, жодної зв'язаної програми регіонального розвитку, яку партійці запропонували би як „тіньову”, на Дніпропетровщині не було створено. Існують більш або менш чітко викладені пропозиції з певних питань (як правило, нагальних) або заяви й інтерв’ю місцевих партійних лідерів з окремих проблем, здебільшого пов’язаних з діяльністю ЖКГ та критикою тих чи інших аспектів діяльності регіональної виконавчої влади.

     Отже  загальний рейтинг довіри до політичних партій не зростає. Про це також свідчить кількість протестного електорату на чергових парламентських виборах 2006 р. та позачергових – 2007 року. В 2007 році середня цифра по Україні, за даними ЦВК, становила 2,73%, на Дніпропетровщині цей показник дорівнював 4,15%. В 2006 році середня цифра по Україні, за даними ЦВК, становила 1,77%, на Дніпропетровщині цей показник дорівнював 2,24%. Для порівняння, на виборах до Верховної Ради у 2006 році проти всіх проголосувало лише 2,12% виборців, які мешкають у Дніпропетровській області.

     На  виборах до місцевих рад Дніпропетровщини 2006 року відсоток протестного електорату дорівнював, в середньому, 4,5%.

     Це  досить високі показники, які вказують на те, що в Дніпропетровському регіоні  існує певний рівень соціальної напруженості, і люди, таким чином, висловлюють  своє невдоволення ситуацією, яка склалася.

     Нагальною потребою, напередодні місцевих виборів 2010 року, постає налагодження реальної системної роботи місцевих об’єднань політичних партій, формування партійних передвиборчих програм у відповідності до місцевих потреб та проблем, вироблення адекватного стратегічного плану розвитку області на найближчі роки.

     Задля підвищення рейтингу довіри до себе з  боку громадян, представники депутатського  корпусу повинні доводити інформацію про результати своєї діяльності по вирішенню конкретних проблем, які  турбують мешканців населених пунктів. 

     На  регіональні еліти  покладено велику відповідальність по забезпеченню єдності  та стабільності України. В зв’язку з  цим дуже важлива  консолідація та узгодженість діяльності представників  дніпропетровської  еліти з інтересами мешканців Дніпропетровського регіону.